Ринолалія: корекція у дітей

Головна > Логопед > Ринолалія

Ринолалія – порушення вимови, яке впливає на якість голосу та мовлення

Ринолалія — це розлад мовлення, що характеризується змінами голосового резонансу внаслідок порушення функції носової порожнини. Такий стан може виникати через вроджені анатомічні особливості, травми, хірургічні втручання або неврологічні захворювання.

Залежно від форми ринолалії, повітря під час мовлення може надмірно проходити через ніс (відкрита ринолалія) або, навпаки, бути заблокованим у носовій порожнині (закрита ринолалія). Для правильної діагностики та корекції мовлення важливо своєчасно звернутися до фахівця, який спеціалізується на роботі з резонансними порушеннями мовлення.

Ринолалія часто зустрічається у дітей із вродженими вадами розвитку мовленнєвого апарату, але також може розвиватися у дорослих після операцій, травм чи неврологічних розладів.

📌 Залежно від виду ринолалії, повітря може або надмірно виходити через носову порожнину (відкрита ринолалія), або, навпаки, бути заблокованим у носі (закрита ринолалія).

Для точної оцінки резонансних порушень рекомендована консультація логопеда (очно або онлайн).

Ринолалія часто потребує комплексного підходу в межах логопедичних занять для дітей.

Класифікація ринолалії

Ринолалія поділяється на чотири основні типи:

1. Відкрита ринолалія. Цей вид характеризується підвищеним носовим резонансом, при якому повітря проходить через носову порожнину навіть тоді, коли цього не повинно бути (наприклад, при вимові неносових звуків).

Порушення вибухових звуків потребує роботи над постановкою звуків та контролем повітряного струменя.

Ослаблення м’якого піднебіння ефективно коригується через дихальну гімнастику для розвитку мовлення.

Якщо є неврологічні причини, варто виключити прояви дизартрії.

🔹 Основні прояви:

Голос звучить глухо, “в ніс”, як при сильній застуді.
Повітря виходить через ніс під час розмови.
Утруднена вимова вибухових звуків ([б], [п], [д], [т]).
Проблеми із чіткістю мовлення.

🔹 Причини:

Вроджені аномалії (розщеплення піднебіння, вовча паща).
Недорозвинення м’якого піднебіння або його слабкість.
Параліч або парез м’язів піднебіння.
Післяопераційні ускладнення (після видалення пухлин, пластики піднебіння).
Захворювання центральної нервової системи (ДЦП, наслідки інсульту).

2. Закрита ринолалія. При закритій ринолалії повітря не може вільно проходити через носову порожнину навіть у випадках, коли це необхідно (наприклад, при вимові носових звуків [м], [н]).

🔹 Основні прояви:

Голос звучить глухо, ніби "глухий ніс".
Втрата носового резонансу (наприклад, "мама" може звучати як "баба").
Труднощі з вимовою звуків [м], [н].
Монотонність голосу, зниження інтонаційного різноманіття.
🔹 Причини:

Гіпертрофія аденоїдів.
Поліпи, пухлини носоглотки.
Викривлення носової перегородки.
Хронічний риніт, синусит.

При труднощах із носовими звуками доцільно додатково працювати над фонематичним розвитком мовлення.

У випадку поєднання з бідним словником рекомендовано програму лексико-граматичного розвитку мовлення.

3. Змішана ринолалія. Це комбінація відкритої та закритої ринолалії, що спостерігається при глибоких порушеннях мовленнєвого апарату.

🔹 Основні прояви:

Нестабільний носовий резонанс.
Поєднання симптомів відкритої та закритої ринолалії.
Вимова значно порушена, мовлення погано зрозуміле.
🔹 Причини:

Розщеплення піднебіння у поєднанні із гіпертрофією аденоїдів.
Хронічні захворювання носоглотки у поєднанні з неврологічними порушеннями.

4. Функціональна ринолалія. Це тимчасова ринолалія, яка не пов'язана з органічними порушеннями.

🔹 Основні прояви:

Легка носовість голосу, що може змінюватися залежно від ситуації.
Відсутність анатомічних дефектів мовленнєвого апарату.
🔹 Причини:

Наслідування неправильної вимови (наприклад, якщо дитина копіює мовлення близької людини з дефектами).
Невротичні розлади.
Перенесені захворювання гортані та носоглотки.

Діагностика ринолалії

Діагностика ринолалії вимагає комплексного підходу, який включає:

📌 Логопедичне обстеження – аналіз мовлення, вимови носових і неносових звуків.
📌 Огляд ЛОР-лікаря – перевірка стану носоглотки, аденоїдів, перегородки носа.
📌 Риноскопія – дослідження будови носової порожнини.
📌 Дослідження повітряного струменя – перевірка проходження повітря через ніс.
📌 Електроміографія м’язів піднебіння – визначення функціонального стану м'язів.

Методи корекції ринолалії 

1. Логопедична терапія
✅ Постановка правильного носового резонансу.
✅ Дихальні вправи (вдихи через ніс, вправи з повітряним струменем).
✅ Артикуляційна гімнастика (вправи для м'язів язика, губ, м'якого піднебіння).
✅ Робота над звуковимовою (індивідуальна постановка проблемних звуків).

2. Медикаментозне лікування
💊 Протизапальні препарати – при ринітах, аденоїдах.
💊 Деконгестанти – для зняття набряку слизової носа.
💊 Вітамінні комплекси – для зміцнення нервової системи.

3. Хірургічне лікування (за потреби)
🔹 Операція на піднебінні – при вроджених аномаліях.
🔹 Видалення аденоїдів – при закритій ринолалії.
🔹 Корекція носової перегородки – при її викривленні.

4. Фізіотерапія та додаткові методи
🌡 Лазеротерапія – при хронічних запаленнях носоглотки.
⚡️ Електростимуляція м’язів піднебіння.
💨 Інгаляції для полегшення носового дихання.

Під час логопедичної роботи особлива увага приділяється артикуляційній гімнастиці та контролю повітряного струменя.

Для нормалізації мовленнєвого дихання застосовується дихальна гімнастика.

За наявності напруження м’язів може використовуватися логопедичний масаж як допоміжний метод.

Висновок. Ринолалія — це серйозне мовленнєве порушення, яке впливає на зрозумілість мовлення, соціальну адаптацію та самооцінку. Водночас своєчасна корекція — зокрема логопедична робота, дихальна гімнастика та, за потреби, хірургічні методи — дозволяє відновити правильну вимову й природний тембр голосу. 

Головне – рання діагностика та комплексний підхід!