Дизартрія у дітей: що це і як коригується

Що таке дизартрія та як вона проявляється у дітей

Дизартрія у дітей — це мовленнєве порушення, пов’язане з недостатньою координацією та силою м’язів, які беруть участь у мовленні. Йдеться не лише про вимову окремих звуків, а про складний процес керування мовленнєвим апаратом: язиком, губами, м’яким піднебінням, диханням і голосом.

Основною причиною дизартрії є ураження або незрілість центральної нервової системи. Саме тому мовлення дитини може звучати нечітко, повільно, монотонно або з порушеним ритмом. У деяких випадках дитині важко контролювати дихання під час розмови, змінювати гучність голосу або чітко артикулювати навіть прості слова.

Дизартрія може проявлятися по-різному — від легких форм, помітних лише фахівцю, до виражених порушень, які суттєво ускладнюють спілкування. Саме тому важливо розуміти її особливості, симптоми та підходи до корекції.

Причини виникнення дизартрії у дітей

Дизартрія не виникає випадково. У більшості випадків вона пов’язана з особливостями розвитку або ураженням нервової системи. Серед найпоширеніших причин виділяють:

• Перинатальні фактори — ускладнення під час вагітності або пологів, гіпоксія, родові травми.
• Неврологічні порушення — ураження головного мозку різного походження.
• Передчасне народження — незрілість нервової системи може впливати на мовленнєві функції.
• Інфекційні захворювання в ранньому віці, що впливають на центральну нервову систему.
• Наслідки черепно-мозкових травм або нейроінфекцій.
  У деяких дітей дизартрія поєднується з іншими особливостями розвитку — порушеннями моторики, координації рухів, уваги або загального темпу розвитку.

Симптоми дизартрії у дітей

Прояви дизартрії можуть відрізнятися залежно від форми та ступеня порушення, однак існує низка характерних ознак, на які варто звернути увагу.

Основні симптоми дизартрії:

• нечітка, «змазана» або важко зрозуміла вимова слів;
• повільне або, навпаки, надто прискорене мовлення;
• порушення інтонації, монотонність голосу;
• труднощі з контролем гучності (занадто тихо або різко);
• порушення мовленнєвого дихання;
• слабкість, напруження або обмежена рухливість язика, губ, щелепи;
• надмірна слинотеча, труднощі з жуванням і ковтанням.
  Часто дизартрія впливає не лише на усне мовлення, а й на формування зв’язного мовлення. Дитині складніше будувати розгорнуті висловлювання, логічно поєднувати думки, утримувати структуру розповіді.
  📖 Докладніше про це можна прочитати у матеріалі «Значення зв’язного мовлення для навчання та спілкування», де пояснюється, як мовлення впливає на навчання й соціальну взаємодію.

Види дизартрії у дітей

Залежно від того, які ділянки нервової системи уражені, виділяють кілька форм дизартрії. Кожна з них має свої особливості.

• Бульбарна дизартрія — пов’язана з ураженням ядер черепно-мозкових нервів, проявляється вираженою слабкістю м’язів.
• Псевдобульбарна дизартрія — одна з найпоширеніших форм, характеризується спастичністю та напруженням мовленнєвих м’язів.
• Мозочкова дизартрія — супроводжується порушенням ритму, темпу та координації мовлення.
• Коркова дизартрія — впливає на точність і послідовність артикуляційних рухів.
• Змішана форма — поєднання кількох типів, що трапляється досить часто.
  Розуміння форми дизартрії допомагає правильно підібрати напрям корекційної роботи.

Як проводиться діагностика дизартрії
Діагностика дизартрії — це комплексний процес, який не обмежується лише оцінкою вимови. Фахівець аналізує:

• стан артикуляційного апарату;
• мовленнєве дихання;
• силу та рухливість м’язів;
• темп і ритм мовлення;
• рівень розвитку фонематичного слуху;
• загальні мовленнєві навички.
  Також враховуються дані медичної та неврологічної оцінки. Усе це дозволяє відрізнити дизартрію від інших мовленнєвих порушень і визначити оптимальний шлях допомоги.

Підходи до корекції дизартрії

Корекція дизартрії завжди є поетапною та індивідуальною. Її мета — не лише покращити вимову, а й сформувати більш стабільний контроль над мовленням загалом.

Основні напрями корекційної роботи:

• розвиток артикуляційної моторики;
• формування правильного мовленнєвого дихання;
• робота над голосом, інтонацією та темпом;
• розвиток слухової уваги й ритмічності;
• поступова постановка та автоматизація звуків.
  Важливу роль у корекції дизартрії відіграє артикуляційна гімнастика. Вона допомагає зміцнити м’язи язика та губ, підвищити їх рухливість і точність рухів.
  📖 Детальні вправи описані у статті «Артикуляційна гімнастика: вправи для розвитку мовлення».

 
Значення дрібної моторики у розвитку мовлення

Мовлення тісно пов’язане з розвитком дрібної моторики рук. Активізація пальчикових рухів стимулює мовні зони мозку та позитивно впливає на мовленнєвий розвиток.

У дітей із дизартрією часто спостерігаються труднощі з координацією рухів, тому робота з моторикою є важливим допоміжним напрямом.
📖 Більше про це — у матеріалі «Формування дрібної моторики для розвитку мовлення».

 
Роль батьків у корекції дизартрії

Успішність корекційної роботи значною мірою залежить від участі родини. Підтримка дитини, спокійна атмосфера, регулярність занять і терпляче ставлення до труднощів допомагають досягти стабільних результатів.

Батькам важливо:

• дотримуватися рекомендацій фахівця;
• виконувати прості вправи вдома;
• заохочувати дитину до мовлення без тиску;
• уникати критики та порівнянь.
   
  Висновок

Дизартрія — це складне мовленнєве порушення, яке потребує уважної діагностики та системної роботи. Вона впливає не лише на вимову, а й на загальну комунікацію, впевненість дитини та її адаптацію в соціальному середовищі.

Своєчасне виявлення, регулярна корекційна робота та активна участь батьків допомагають значно покращити мовлення та якість життя дитини.